- розгін
- [роузг’і/н]
розго/ну, м. (на) розго/н'і
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
розгін
Смотреть что такое "розгін" в других словарях:
розгін — 1 іменник чоловічого роду дія розгін 2 іменник чоловічого роду рух з прискоренням; відстань для прискорення … Орфографічний словник української мови
розгін — го/ну, ч. 1) Дія за знач. розігнати, розганяти 1). 2) Рух з постійно збільшуваною швидкістю. || Швидкість, набута ким , чим небудь внаслідок такого руху. || Відстань, потрібна для набуття відповідної швидкості. Набирати розгону. •• З розго/ну а)… … Український тлумачний словник
розгілення — іменник середнього роду рідко … Орфографічний словник української мови
розгілка — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
розгілля — іменник середнього роду рідко … Орфографічний словник української мови
розгілчастий — прикметник … Орфографічний словник української мови
розгінний — прикметник … Орфографічний словник української мови
розгіпнотизований — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
розгіпнотизовування — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
розгіпнотизовувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
розгіпнотизовуватися — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
